Він назавжди залишиться в нашій пам’яті і в наших серцях.
В суботу, 31 серпня, минуло 5 років з часу загибелі в зоні АТО нашого земляка Ігоря Бжостовського - сапера Самбірської військової частини А-3817 Львівської області в районі с. Бердянське Волноваського району Донецької області.
Ігор Євгенович Бжостовський народився 6 вересня 1993 р. в селі Язи Самбірського району на Львівщині. Від середини 2000-х років проживав у селі Надиби. Навчався у Воютицькій ЗСШ І-ІІІ ступенів та Дрогобицькому коледжі нафти і газу. Був активним учасником Революції гідності. З майдану привіз каску, підписану “Чех” (так він себе називав) і наліпку “Я тут не за гроші!”
У 2014 році, після закінчення коледжу, підписав контракт і став оператором 703-го інженерного полку, в/ч А 3817, м. Самбір. 7 червня 2014 р. склав присягу на вірність Українському Народові. А через деякий час відправився у зону проведення АТО.
31 серпня 2014 р. життя Ігоря трагічно обірвалося. Сталося це неподалік Маріуполя. “КАМАЗ”, в якому пересувалися військові сапери на чолі з командиром батальйону підполковником Вадимом Суским, був атакований ворожими диверсантами. Сапери їхали на бойове завдання, відповідно, перевозили з собою значну кількість вибухівки, яка після прямого влучення гранати здетонувала. Загинуло шестеро військових: підполковник Вадим Суский і солдати Роман Малецький, Ігор Шубак, Володимир Дорошенко, Андрій Струсь та Ігор Бжостовський.
Поховали Ігоря 22 грудня 2014 р. на кладовищі у м. Самбір у братській могилі разом з Володимиром Дорошенком та Андрієм Струсем.
Через два місяці після трагедії на місці загибелі самбірських саперів встановили хрест. А 26 липня 2015 р. біля хреста спорудили пам’ятний знак, який складається з гранітної брили значних розмірів і пам’ятної таблички. Біля знака також змонтували уламки, які лишились від машини саперів і флагшток з національним прапором України.
Окрім того, у 2015 р. меморіальні дошки Ігорю Бжостовському відкрили у Дрогобицькому коледжі нафти і газу (25 червня) та на фасаді Воютицької сільської ради (9 жовтня).
Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, Ігор Бжостовський посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Пам’ять нашого героя місцева влада вшанувала покладанням квітів до могили захоронення загиблих воїнів.
ПАМ’ЯТАЙМО УСІХ!
Поховали бійця без руки і лиця.
Поховали бійця і жалю без кінця.
Це ж найкращий Твій син, Україно!
Він для Тебе горів. Він любити хотів.
Він прощати не вмів підлості ворогів
І ні разу не впав на коліна.
Пам’ятаймо усіх, хто з воєнних доріг
Повернути не зміг, хто за волю поліг
І жертовно відправився в небо!
Хто свідомо життя без страху й каяття,
Без вагань й вороття, щиро, наче дитя,
Положив, Україно, за Тебе!
Поховали бійця без руки і лиця.
Поховали бійця, та війні ще кінця
Як не було, так досі й не має.
Тож молитва свята хай наповнить вуста
І молімо Христа, хай війна ця пуста
В Україні уже не триває.
Пам’ятаймо усіх, хто з воєнних доріг
Повернути не зміг, хто за волю поліг
І жертовно відправився в небо.
Хто свідомо життя без страху й каяття,
Без вагань й вороття, щиро, наче дитя,
Положив, Україно, за Тебе!
Василь Чубик
Вічна йому пам’ять!
Він не народився героєм. Героєм він став.
Він віддав те найдорожче, що подарував
йому Бог, – життя, аби жили ми. Щоб
ми долюбили, дітей зростили, доспівали за
нього українських пісень. Вічна йому пам’ять! Героям Слава!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)